RHYTMUS (1941) Іржи Леговец

Фільм є спробою відтворити сприйняття музики кінематографічними методами. А також синтезувати кінематографічне бачення музики.

Він складається з рівномірних чергувань різних фрагментів, які тримаються купи за допомогою музики. Вона конкретизує їх, задає їм тему. 

Титри фільму обрамлені з країв оптичною фонограмою, що вказує на місце музики - вона за межами. Сам фільм поділений на дві частини: піготовку та виконання. Кожна частина має в собі чотири епізоди: у першому записують зображення коливань синусоїди осцилографа, у другому аніматори малюють та знімають зорову музику (на манер робіт Еггелінга та Фішінгера), у третій фільмують виступ оркестру, у четвертій знімають рухи балерин. Друга частина показує власне відзнятий матеріал. Між частинами відбувається інтерлюдія - фільм монтують, вставляють бобину в проектор, публіка сідає на місця - розпочинається показ.

---

Lehovec Jiri 1941 Rytmus from Volodymyr Bilyk on Vimeo.

Passage A L'acte Мартіна Арнольда (1993).

Метод Арнольда полягає у створенні інтенсії через багатократне повторення окремих часток інших робіт. Таким чином він розбирає зображення до паттернів - що ходять туди-сюди - повторюються, обертаються. Це створює або вивільняє із епізоду фільму приховані оповіді. Passage A L'acte використовує епізод з фільму To Kill a Mockingbird для розповіді чудної історії напруги та агресії у сімї. Виходить сюреалістичний жах, а не сцена сніданку. Мати сидить із відмороженою усмішкою, батько читає газету, син багато разів відчиняє і зачиняє двері. Звуки дверей та вилки лунають як гармати, вони набувають нової якості, вони утворюють новий фон для сцени. Рухи набувають механічності. Слова вимовлені персонажами розсипаються у частки (гавкання з вереском), що утворює тривалу часову перспективу події, котра відбувається кожного дня. Таким чином Passage A L'acte демонстує силу монтажу над матеріалом. Арнольд виступає як ілюзіоніст. Сцену можна порівняти із бійкою морських зірок - чимось непотним для ока. Для того, щоби помітити, що відбувається - потрібно збільшити швидкість. Сцени, котра в фільмі-джерелі була другорядною, майже протокольною - завдяки повторенням, набуттю незвичного ритму - виходить на інший рівень - відбувається осторонення - старе і звичне показане по-новому. Виходить фільм, котрий насправді існує всередині іншого фільму - своєрідний палімпсест. Повторення та обертання зображення та зображених дій - підкреслює їх - викручує у вузел та руйнує їх.

1993-PASSAGE À L'ACTE de Martin Arnold from Volodymyr Bilyk on Vimeo.